Творці біографії Росохача - це ті, хто в ньому народився й виріс, і ті, кому випало жити й працювати на цій землі. Здавна славиться село талановитими людьми. Немає такого ремесла, до якого не доклали б своїх рук наші земляки, серед них відомі ткач Василь Нескраба й коваль Іван Горук, вишивальниці бісером Наталя Михайлищук, Люба Бойчук, швачка Ганна Корупчак, художник Євген Федюк. Є також відомий учений Петро Федорчак, професор кафедри історії слов'ян Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Найбільша наша гордість — хлібороби, а найбільше багатство - чорноземи.
Село Росохач розкинулось на обох берегах річки Чорняви, за 27 км від районного центру, за 7 км від залізничної станції Хвалибога, на північному сході від селища Гвіздця і на захід від міста Городенки. Межує з Виноградом, Острівцем, Прикмищем та з Джурковом. Загальна площа Росохача 1141 га, з яких 1348 займають сільськогосподарські угіддя. У селі 1116 жителів, що проживають у 372 господарствах, з них 56 незаселених дворів. До нашої сільської ради належить село Прикмище, де мешкає 560 осіб.
На території сільської ради є поштове відділення, будинок культури в Росохачі й клуб у Прикмищі, дві бібліотеки, два дитячі садочки, фельдшерсько-акушерський пункт (фельдшер Василина Косташ) у Прикмищі та лікарська амбулаторія (головний лікар Любов Дронюк) Із денним стаціонаром, станцією швидкої допомоги, стоматологічним кабінетом.
Хотілося б мати комунальну службу, бо роботи для неї доволі, але поки що не можемо собі цього дозволити. Тут нас рятує Городенківський центр зайнятості, який направляє на громадські роботи тутешніх безробітніх. Також часто організовуємо толоки.
Бюджет села становить 618 тисяч гривень, за перше півріччя ми його недовиконали, бо найголовніша частка надходжень — податок на землю, який сплачують у другому півріччі. Маємо надію, що до кінця року все зміниться на краще. Наші землі орендують два господарства - ТОВ «Мрія Карпат» (1000 га) і ТОВ «Колос Покуття» (78 га). Це для села з одного боку вигідно, бо за паї люди отримують 4 центнери зерна з гектара. Але є й недоліки: масове внесення гербіцидів, що шкодить здоров'ю, та й дороги наші не пристосовані до такої важкої техніки, якою користуються ці підприємства.
До наших здобутків можна зарахувати те, що село, незважаючи на все, лідер у районі за кількістю великої рогатої худоби. Це вдалося нам завдяки праці наших депутатів і програмі сільської ради, за якою 120 га землі відведено для громадських пасовищ, щоб кожен куток мав своє місце для випасання корів.
А без допомоги доброчинців не було б у селі багатьох потрібних речей. Ось, наприклад, нещодавно завдяки громадській приймальні депутата обласної ради Богдана Гдичинського в дитячому садочку з'явилися чудові парти й стільці та ще багато іншого. Тому хочу щиро подякувати всім, хто не цурається нас, допомагає у скруті. Нехай Бог віддячить сторицею.

Цей тиждень для жительки Росохача Лілії Стельмащук стане незабутнім — у неділю вона вийде заміж. А в п'ятницю, за тутешнім звичаєм, молодята запрошують людей на весілля (на фото) і йдуть «до заповідей» до священика. Митрофорний протоієрей отець-декан УПЦ Київського патріархату, настоятель росохацького храму Преображення Господнього Михайло Шевага розповість їм про важливість такого кроку.

Як розповідає отець Михайло, після негоди, коли блискавка влучила у вербу, яка й дала назву селу, громада для захисту вилила дзвін (на фото крайній праворуч). Століттями Гавриїл (таке ім'я дали йому при освяченні) охороняє село від стихій. Перед лихом люди, які живуть біля церкви, б'ють у дзвін, i негода не страшна. Багато поколінь переконувалися в цьому. Ось i нещодавно дзвін відвернув неочікуване - суховій, який знищив на навколишніх полях цукрові буряки, а Росохач, який мав опинитися в епіцентрі, обминуло. Лише мали трохи клопоту ті, хто необачно залишив відчинені вікна — на підвіконнях осіло до п'ятнадцяти сантиметрів пилу.
Дзвону, здається, не торкнувся ні час, ні злочини панівних режимів. Він зберігся навіть краще від своїх «побратимів», вилитих лише півстоліття тому.

У доробку наших вихователів чимало цікавого, бо колектив творчий, а інакше й не можна, коли працюєш із дітками. Цей фах потребує постійного пошуку, як тепер кажуть, креативу. Ось і нещодавно розробили нетрадиційні методи навчання на заняттях фізкультури. Для цього виховательки Ганна Лиско, Галина Яців разом зі всіма працівниками садочка створили з доступних кожному пластмасових пляшок, упаковочок від «кіндер-сюрпризів», корків, ґудзиків тощо оригінальні іграшки, які допомагають зацікавити й розвивати наших двадцятьох п'ятьох малят. За це районний відділ освіти нас нагородив грамотою. А загалом маємо чимало відзнак нашої праці, але найголовніша — коли бачимо, що вихованці в майбутньому стають успішними людьми.

Тутешня середня школа розрахована на 600 учнів. Тепер навчаються 199. Найраніші документи про школу належать до 1853 року, тоді її називали дяківською. Першим учителем був Антон Матковський, а першими письменними людьми в Росохачі були Василь Бахматюк (рік народження — 1845) та Антон Бахматюк (1855).
Нове приміщення Росохацької середньої школи було здано 1975-ого. Це типова триповерхова будівля. В 1996 р. її газифіковано. Сьогодні школу відвідують діти з Прикмища, Джуркова. Тут працюють 37 учителів, з них 2 учителі-методисти, 12 старших вчителів, 16 із вищою категорією. Від 2011-ого директором тут Володимир Марценюк.
За успіхи й перемоги в навчанні діти заслуговують на гідні умови праці. Тут є напрацювання з боку районної та сільської влади й самих освітян: спільними зусиллями, надіємося, спроможуться і на заміну водонапірної башти, старих вікон, і на вдосконалення системи опалення.

Росохацький будинок культури два роки тому став найкращим в області серед сільських закладів культури такого типу. Тут працюють аж два народні вокальні ансамблі: «Берегиня» і «Росохацьке надвечір'я» (на фото).
Останній нещодавно брав участь у відомому проекті телеканалу УТ-1 «Фолькmusic», також минулого року став переможцем етнографічного фестивалю «Медовий Спас у Коломиї». А колектив «Прикмищанка» номінується на звання народного, нещодавно в Топорівцях на купальському фестивалі «Цвіт папороті» отримав цінний подарунок.

20 череня відбувся схід селян, в якому також узяли участь перший заступник голови Городенківської РДА Марія Чупрун, відповідальні працівники управлінь та відділів РДА. Селяни порушували проблемні питання, які виникли між ними і орендарем ПАФ „Мрія Карпат". Це, зокрема, внесення гербіцидів у спеку без попередження громади, питання дотації на вирощування великої рогатої худоби в особистих селянських господарствах, обробітку землі, майнові та земельні питання.

За вагомі особисті заслуги у державотворчій, соціально-економічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне служіння українському народу та з нагоди Дня Конституції Президент нагородив ювілейною медаллю «20 років незалежності» Марію Микитчук, керівника місцевого будинку культури, депутата райради.

Є у селі й володар стипендії голови обласної державної адміністрації та голови обласної ради для працівників освіти області, які перебувають на пенсії. Щомісячну виплату в розмірі мінімальної зарплатні отримував Василь Недільський, відмінник народної освіти, ветеран праці, колишній директор Росохацької школи.

Минулого року сільська рада стала переможцем II обласного конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування. На ремонт дитсадка отримали з обласного бюджету 75 тисяч гривень, ЗО дадуть із районної скарбниці, а 28 тисяч гривень — від громади Росохача.

А в шкільному музеї можна побачити рештки мамонта, які знайшли під час меліоративних робіт у навколишніх урочищах.

Мас село й заповідні землі — урочище Задні Сіножаті, де ростуть рідкісні квіти й трави, зокрема ковила.

Чекає Росохач на інвестора для розвитку тваринництва, адже приміщення ферм збережені. Та й iншу господарську інфраструктуру ще не розтягли, як деінде.

Основним працедавцем був колгосп-мiльйонер «Радянське Прикарпаття». Завдячують колишньому голові-господарнику Василю Андрейку жителі й чудовими асфальтованими дорогами, які бережуть понад усе, бо розуміють, що за теперішніх розцінок на будівництво вулиць село спроможне хіба на ямковий ремонт. А в 2011 р. ліквідовано «спадкоємицю» колгоспу — агрофірму «Прикарпаття». Люди змушені виїжджати на роботу в Іспанію, Португалію, Росію.

Щорічно 16 травня біля каплички, що на подвір'ї родини Лащаків, відбувається свято до дня скасування панщини. Саме в цьому місці у дев'ятнадцятому столітті селяни закопали боргові книжки й топтали землю, раділи довгоочікуваній волі. Потім тут спорудили капличку, а традиція топтати землю збереглася й досі.

У бібліотеці діє театр мініатюр, який очолює завідувачка Наталя Нескреба. З великим успіхом відбулися iнсценізації творів учительки Людмили Бабійчук "Італія", "Продається мужчина", написані для цього театру.

Найпоширеніші прізвища в Росохачі — Валовський (свідчить, очевидно, про давні часи, коли чи не половина жителів була переселенцями з Польщі), Мельничук, Фурик, а в сусідньому Прикмищі найбільше Драганчуків, Никипанчуків.

Від минулого року в росохацькій бібліотеці діє проект «Бібліоміст». Завдяки допомозі американських доброчинців, які закупили комп'ютерну техніку, жителі мають змогу безкоштовно користуватися Інтернетом, відеозв'язком для спілкування з родичами-заробітчанами.

Серед розваг молоді найпопулярніші дискотеки, які відбуваються три рази на тиждень. Це доволі прибутковий і самоокупний захід у будинку культури: минулого року зібрали 15 тисяч гривень, які витратили на придбання найновішої спецтехніки (лазерного апарата, димової машини), щоб усе було, як у місті.

Користувачі всесвітньої павутини можуть прочитати про сільські події на неофіційному сайті, над яким працює Володимир Малкович.

Щодня селяни здають Городенківському молокозаводу три тонни молока. Щоправда, ціна, як і всюди в Україні, мізерна — 1 грн. 80 коп. за літр. Та й ті гроші завод дає не завжди вчасно.